Чому Work.ua змінив мову базового інтерфейсу на українську
9 ноября

Багато речей відбувається у деталях. Таких, які ми можемо навіть не помічати. Але крок за кроком це робить тектонічні зміни. Лише уявіть, кожного дня сотні тисяч українців відкривали український сайт пошуку роботи, а він спілкувався російською мовою. Чому так? Відповіді немає. Та ми довго вважали це нормальним. Бо так історично склалося. Ми жили наче й у своїй країні, а наче й ні. Ми говорили про #UkraineNOW, а самі частково застрягли у радянському чи навіть царськоросійському минулому, де «руський мір» намагався планомірно знищувати як нашу мову, так і культуру. А потім ми вже самі продовжували їх роботу, бо так... історично склалося.

Приймати рішення та змінюватись — це, напевно, найважче. Водночас робити те, у що віриш — це історія про внутрішню свободу. Саме з неї починається майбутнє. Чи просто наважитись на такий крок для інтернет-проекту з відвідуваністю 400 000 користувачів на день? Непросто. Чи є загроза втратити частину аудиторії або немалу частку органічного пошукового трафіку — можливо. Та важко змінюватись, нічого не втрачаючи. Водночас це й найбільший дарунок, який кожен з нас може собі зробити — дозволити собі свободу приймати рішення і робити те, у що віриш. Для цього варто робити бізнес, працювати, для цього варто жити.

Тому ми вирішили розпочати зміни. І розпочати їх з себе. Зробити те, у що віримо. Сьогодні, 9 листопада, у День української писемності та мови Work.ua змінив версію як усталену на українську. Віримо, що це правильне стратегічне рішення. Ми віримо, що український сайт має говорити українською, і водночас бути толерантним до користувачів, яким зручніше користуватись іншою мовою, надаючи їм таку можливість. Тож ми вирішили так і зробити, зокрема намагаючись бути прикладом для ринку та формуючи тренд майбутньої України.

І знаєте, напевно ще істотним моментом розуміння важливості цього кроку стали слова які я десь рік тому почув у виступі Івана Малковича: «Нація повинна боронити мову більше, ніж свою територію. Втратити рідну мову і перейняти чужу — це найгірший знак підданства». Тож якщо ми дійсно прагнемо створити й жити у своїй державі, бачимо її модерною, незалежною та сильною, то кожен з нас може робити свої кроки у цьому напрямку. І ми сьогодні робимо свій.

Вірю, що зміни в країні починаються з кожного з нас. І саме ми своїми діями створюємо і формуємо її майбутнє.